Новорічна анкета «День»-2010
Кожного грудня ми звертаємося до наших читачів, авторів, експертів із низкою запитань, щоб разом скласти цілісну картину року, що минає. За цей час спільними зусиллями ми зробили чимало — щодня «зміцнювали мости» між острівцями розумного й живого, відкривали нові імена, місця, критично оцінювали події. Щоразу ми цікавилися вашою думкою, вели безперервний діалог із нашими розумними читачами. Тож давайте тепер разом узагальнимо, яким був 2010 рік?
- Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну? Які з них — на краще, які — навпаки?
- Яка подія в житті країни за рік, що минає, стала найважливішою особисто для вас?
- Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?
- Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?
- Декілька слів про себе і про ваш «День». Які теми, автори, публікації, знімки, акції зі сторінок «Дня» 2010 року вам найбільше запам’яталися й чому?
- Ваш новорічний тост-послання українській родині.
Василь ВІТЕР, режисер, засновник студії «ВІАТЕЛ»:
1. Як на мене, це викид інформації на сайті ВІКІЛІКС.
Здається мені, що це якийсь абсолютно новий етап у розвитку людських стосунків і, особливо, у сфері інформації та контролю за інформацією. Швидше за все, подібні прецеденти будуть повторюватися і множитися у найрізноманітніших формах. І можливість проникати в різні сфери життя буде збільшуватися. На це будуть витрачатися великі кошти, а ще більше їх буде витрачено, щоб протидіяти подібному вторгненню. Сюди вже втручаються спецслужби великих країн (це тільки за повідомленням інформагенцій), і що буде далі — важко передбачити. Що це все означає? Що контроль за життям людей стає тотальним. І кожна людина, за бажанням, може стати учасником цього процесу. Помножте це на загальне зубожіння людей, падіння моралі. Я вже навіть спостерігаю деяку зміну в поведінці знайомих мені публічних людей. І тут у зв’язку з цією подією зміни ще чекають нас попереду. А вони і на добре, і на гірше. Все в одній події. Будемо говорити — класичний конфлікт, який триватиме довго. Якийсь дядько у селі радісно посміхнеться у бік влади на горі: «Що субчики, не сховатися вам ні за якими високими мурами». Але той же таки дядько буде не менш вразливим, бо й він попаде під цей тотальний прес — вторгнення у приватне життя. Таке враження, що комусь Нагорі, що вище за гору, на якій сидить будь-яка влада, увірвався терпець.
2. Це Фотовиставка газети «День», що відбулася в Українському домі в Києві.
Враження — емоційні, інтелектуальні, смислові — досить сильні. Різні автори. Але за всім цим — широка панорама України. І найголовніше, що й учасники, й організатори цієї виставки — люди, здорові духом. Я бачив багато натхненних облич саме у відвідувачів виставки. І сам відчував досить велике піднесення. Наступного дня розповів своїм студентам про виставку і попросив їх сходити в Український дім. Вони були також під сильним враженням від виставки, а після цього у нас на курсі відбулася досить жвава дискусія про побачене.
3. Безумовним героєм року для мене стала Ліна Костенко. Її зустріч із людьми у переповненому людьми Українському домі під час презентації нового видання «Берестечка» дала відчуття справжності та сили поезії. А найголовніше — величний спокій і впевненість, яку випромінює ця Людина. Щодо антигероя чи антигероїв, то немає таких, які б могли порівнятися за значимістю із нашою героїнею. Антигероями стали політики. Всі. Усіх рівнів. Усіх позицій і опозицій. А це вже криза, при чому системна. Антигерої — це носії українофобства, паніки, лжепатріотизму. За законами драматургії, якщо є Герой (Протагоніст), а немає відповідно сильного Антигероя (Аногоніста), то шукай його у явищі, в загальній психології, зрештою в собі. От і виходить, що ми повинні позбутися зневіри, гордині, чванства, розбрату. Як казав Григорій Сковорода: «Наша сила — в нас самих».
4. По-перше, я вірю в нашу сучасну молодь. За специфікою моєї нинішньої професії я дуже багато спілкуюся зі студентами. Причому, як із нашого вишу (КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого), так із студентами інших ВНЗ, а також із нестуденською молоддю. У мене син — також ще молода людина — майбутній учений-біолог. Наша молодь, в основному, конструктивно налаштована щодо устрою і ладу в Україні. Але вони не сприймають фальші, вміють відрізняти і цінувати справжнє. А ще вони потенційно сильні й талановиті люди. Аби тільки не збилися на манівці. По-друге, все своє життя я дивувався і вірив у силу українського селянського духу. От де по-справжньому невичерпна сила оптимізму. По-третє, любов. Без Любові нічого у світі не звершується. Не сіється. Не родиться. Не твориться.
5. Цього року студії «ВІАТЕЛ» і мені як режисеру пощастило завершити багатосерійний документальний фільм «Богдан Хмельницький» із серіалу «Гра долі», показати цей фільм на «5 каналі» та зробити презентації кіноверсії цієї картини в Будинку кіно та в університетах і кінотеатрах України. На кафедрі режисури телебачення КНУТКТ ім. І.Карпенка-Карого захистили дипломи режисери кіно і телебачення з нашої майстерні (М.Мерзлікін, В.Вітер, В.Савчук). Дуже перспективна у професійному сенсі й талановита молодь. А ще особисто я вважаю, що мені поталанило познайомитися з колективом газети «День», з чарівною, креативною і розумною Ларисою Івшиною. Я зопалу пообіцяв, що буду щодня читати газету «День». Не виходить щодня. Але раз на тиждень читаю обов’язково. І тут у пригоді стають збірки з «Бібліотеки «Дня»: «Дві Русі», «Україна Inkognita», «Екстракт 150», «Екстаркт +200». Переважно цікавлюся темами з історії України та визначними людьми, які творили цю історію. Улюблені автори — Євген Сверстюк, Лариса Івшина, Оксана Пахльовська, Іван Дзюба, Сергій Грабовський, Марія Томак, Ігор Сюндюков, Петро Кралюк, Володимир Панченко та інші. Відкрив для себе Сергія Кримського. Це — автори, яких можна перечитувати і повертатися до тем, які вони піднімають, не один раз.
6. За давніми нашими звичаями проголошувалися не тости, а творилося дійство-привітання, цілий сакральний ритуал. І називався він — «засівання». Здійснювали його, як правило, діти, що означало чистоту і щирість. І проговорювалися, а дуже часто співались різними словами, одні й ті ж самі смисли: побажання здоров’я, плодючості, щастя, сили, злагоди і любові. Уявляєте, упродовж кількох тисячоліть вибрано народом п’ять чи сім слів-символів. От усього цього і хочеться побажати кожній українській родині. Адже всі ми у ці дні стаємо романтиками і віримо в диво. Тож нехай воно здійсниться для кожної родини.